бучина

Значення в інших словниках

1. бучина — бучи́на іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. бучина — БУЧИ́НА, и, ж. 1. діал. Бук. Тужив, гукав .. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (з народної пісні). 2. Збірн. до бук. Перші дотики осені торкнулися гір і лісів, а листя бучини загорілося (У. Словник української мови у 20 томах
3. бучина — БУЧИ́НА, и, ж., діал. Букове дерево; бук. Тужив, гукав.. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (Пісні та романси.., I, 1956, 276). Словник української мови в 11 томах
4. бучина — Бучина, -ни ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі. мила, бучини узяти? Чуб. V. 631. Словник української мови Грінченка