бучина
БУЧИ́НА, и, ж., діал. Букове дерево; бук.
Тужив, гукав.. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (Пісні та романси.., I, 1956, 276).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бучина — бучи́на іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- бучина — -и, ж., діал. Букове дерево; бук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бучина — БУЧИ́НА, и, ж. 1. діал. Бук. Тужив, гукав .. голуб на бучині. Зажурився мій миленький по своїй дівчині (з народної пісні). 2. Збірн. до бук. Перші дотики осені торкнулися гір і лісів, а листя бучини загорілося (У. Словник української мови у 20 томах
- бучина — Бучина, -ни ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі. мила, бучини узяти? Чуб. V. 631. Словник української мови Грінченка