бушування
БУШУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. бушува́ти.
На тлі невисокого полум'я виразно було видно, як вони [люди], розтягнувшись у живий ланцюг, кидаються на вогонь і в бушуванні іскор намагаються забити його, затоптати (О. Гончар);
Романтичну поезію А. Міцкевича, В. Жуковського, .. Т. Шевченка єднає така знаменна деталь: кожна балада починається бушуванням стихій, які потім стихають, щоб рельєфніше виявилася людська драма (В. Русанівський).
Словник української мови (СУМ-20)