бюрократ
БЮРОКРА́Т, а, ч.
1. Службова особа, яка на шкоду справі та інтересам громадян неухильно дотримується формальностей у роботі.
– Вреднючий дід. Документа захотів на коня. Ну, не бюрократ?.. (М. Стельмах);
Аж не вiрилось, що така молода i, сказати б, цiлком сучасна дiвчина вже встигла стати такою бездушною. А в iнститутi сама ж, певно, обурювалась бюрократами, їхньою черствiстю... (О. Гончар);
Справжній бюрократ не любить, коли хтось в його оточенні міркує не так, як він (з газ.).
2. Представник бюрократичної системи управління; урядовець.
Весело регочучись, колишній бюрократ миттю вирішує справу... (О. Бердник);
Адміністративно-командна система так влаштована, що за всіх часів, віянь високопоставленому бюрократу завжди забезпечений високий життєвий рівень (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)