біб
БІБ, бо́бу, ч.
1. Однорічна городня рослина родини бобових з їстівними поживними плодами в стручках.
Ці похилі спадисті гори .. засіяні житом, ячменем, вівсом, засаджені бобом та картоплею (І. Нечуй-Левицький);
В Україні поширені найбільше такі зернобобові культури, як горох, вика, кінські боби, нут (з наук. літ.).
2. Плід цієї рослини.
В сінях у мішку кукурудза, трохи бобів (М. Чабанівський);
Сухі боби мають 25 процентів перетравного білка (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Тут [на барикадах] залізним бобом частують (І. Франко);
* У порівн. – А в мене є перша картопелька, ще дрібна вона, як біб (М. Стельмах).
3. Дрібний плід, стручок деяких городніх і польових культур родини бобових.
Ручне обривання бобів – найбільш трудомістка робота при збиранні арахісу (з наук. літ.).
◇ Дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу див. дава́ти;
(1) На боба́х, перев. зі сл. лишати, зоставити, зоставатися і т. ін. – ні з чим, без нічого.
Я певний, що галицькі мудреці зостануться “на бобах” (М. Драгоманов);
Де не взявся сивенький голубок та й зоставив на бобах наших горобчиків (Панас Мирний);
Більше всього я боявся, щоб вони не повтікали всі, лишивши мене на бобах (Д. Бузько);
– А що в мене? Ти ж знаєш – аванс коли був? .. На бобах ми... (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)