бівуачний

БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е.

Прикм. до бівуа́к і біва́к.

Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. бівуачний — бівуа́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бівуачний — бівачний, -а, -е. Прикм. до бівуак і бівак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бівуачний — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм.  Словник синонімів української мови
4. бівуачний — БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до бівуа́к і біва́к. Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (Добр., Очак. розмир, 1965, 383).  Словник української мови в 11 томах