бівуак
БІВУА́К, у, БІВА́К, у́, ч.
Зупинка військ для відпочинку або ночівлі в польових умовах.
Він тут зупинявсь на короткий бівак. Стелив він пропахчену порохом бурку На синій, крихкий, як мороз, солончак (М. Бажан);
// Місце відпочинку, приготування їжі або ночівлі військ, туристів та інших груп людей у польових умовах.
Ситий був [Ангарович] своїм щастям, родинною атмосферою, про котру марив там, на гірських бівуаках (І. Франко);
Зупинилися коло ґанку, і перед ними відкрився .. справжній солдатський бівуак (В. Кучер);
Повнотілий і навдивовижу рухливий Федір робить із березових жердок для бівуаку каркас (Р. Іваничук);
* Образно. Сопки .. розкинули свій бівуак понад кордоном (Л. Смілянський);
* У порівн. І стала затишна кімната – немов польовий бівуак: на лаві стояла гармата, готова до грізних атак (М. Упеник).
Словник української мови (СУМ-20)