бівектор
БІВЕ́КТОР, а, ч., мат.
Упорядкована пара векторів простору, відкладених від спільного початку.
Бівектор сили можна визначати як матричний добуток прямокутної матриці координат і стовпчикової матриці сили (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)