бівектор —
БІВЕ́КТОР, а, ч., мат. Упорядкована пара векторів простору, відкладених від спільного початку. Бівектор сили можна визначати як матричний добуток прямокутної матриці координат і стовпчикової матриці сили (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах