бівуачний
БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до бівуа́к і біва́к.
Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бівуачний — бівуа́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- бівуачний — бівачний, -а, -е. Прикм. до бівуак і бівак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бівуачний — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм. Словник синонімів української мови
- бівуачний — БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до бівуа́к і біва́к. Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (Добр., Очак. розмир, 1965, 383). Словник української мови в 11 томах