1. Словник української мови в 11 томах

бівуачний

БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до бівуа́к і біва́к.

Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (Добр., Очак. розмир, 1965, 383).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бівуачний — бівуа́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бівуачний — бівачний, -а, -е. Прикм. до бівуак і бівак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бівуачний — БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до бівуа́к і біва́к. Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  4. бівуачний — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм. Словник синонімів української мови