біга
БІГА́, БІГИ́, і́в, мн., заст.
Переховування, втеча.
– Пане голова! Трохим Макуха стар [старий] чоловік, приймит пішов на каторгу, син у бігах (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Прохор:] Я цілий вік збираюсь у біга.., а от ні разу не втік (М. Кропивницький);
Син її, гуляй-вітер, знову в бігах, на сина оголошено розшуки, по всіх міліціях оповіщено, які він має прикмети!.. (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)