біга
БІГА́, БІГИ́, і́в, мн.
1. заст. Переховування, втеча.
— Пане голова! Трохим Макуха стар чоловік, приймит пішов на каторгу, син у бігах; йому б дати льготу (Кв.-Осн., II, 1956, 300);
[Прохор:] Я цілий вік збираюсь у біга.., а от ні разу не втік (Кроп., III, 1959, 79).
2. спорт. Перегони на бігових конях.
Словник української мови (СУМ-11)