1. Словник української мови в 11 томах

біга

БІГА́, БІГИ́, і́в, мн.

1. заст. Переховування, втеча.

— Пане голова! Трохим Макуха стар чоловік, приймит пішов на каторгу, син у бігах; йому б дати льготу (Кв.-Осн., II, 1956, 300);

[Прохор:] Я цілий вік збираюсь у біга.., а от ні разу не втік (Кроп., III, 1959, 79).

2. спорт. Перегони на бігових конях.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біга — біга́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. біга — біги, -ів, мн. 1》 заст.Переховування, втеча. 2》 спорт. Перегони на бігових конях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. біга — БІГА́, БІГИ́, і́в, мн., заст. Переховування, втеча. – Пане голова! Трохим Макуха стар [старий] чоловік, приймит пішов на каторгу, син у бігах (Г. Квітка-Основ'яненко); [Прохор:] Я цілий вік збираюсь у біга.., а от ні разу не втік (М. Словник української мови у 20 томах
  4. біга — (лат. — двійня) Скульптурне зображення колісниці з парою коней на споруді (порівн. трига, квадрига). Архітектура і монументальне мистецтво
  5. біга — Біга, -ги ж. 1) Бѣгъ, побѣжка. Екатер. у. 2) бігою. Рысью. Кінь біжить бігою. Канев. у. Словник української мови Грінченка