бідарка

БІДА́РКА¹, и, ж., розм.

Жін. до біда́р.

Жінка бідаря і сама – бідарка (із журн.).

БІДА́РКА², и, ж.

Те саме, що біда́2.

На своїй бідарці під'їхала до вагончика Килина Іванівна (А. Головко);

Кінь .. біжить підтюпцем, котиться, погойдуючись, висока бідарка (С. Журахович);

Не гаючи часу, Балашов і Кучугура бідаркою заторохкотіли до центру міста (С. Чорнобривець);

Цокіт бідарки розламує полудневу тишу (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. бідарка — біда́рка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бідарка — (двоколка) біда, бідка, чортопхайка, тарадайка, (на одного) кабріолет.  Словник синонімів Караванського
3. бідарка — -и, розм. Жін. до бідар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бідарка — ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М.  Словник синонімів української мови
5. бідарка — БІДА́РКА¹, и, ж., розм. Жін. до біда́р. БІДА́РКА², и, ж. Те саме, що біда́². На своїй бідарці під’їхала до вагончика Килина Іванівна (Головко, Літа.., 1956, 96); Кінь .. біжить підтюпцем, котиться, погойдуючись, висока бідарка (Жур., Вел. розмова, 1955, 49).  Словник української мови в 11 томах