бідар
БІДА́Р, я́, ч., розм.
Те саме, що бідня́к.
Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті? Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
По дорозі до міста Григорій Сковорода зайшов на хутір, зупинився в хаті бідаря переночувати (з легенди);
Зцілення хворих завжди вважалося знаменням Царства Божого, так само, як і щасливі переміни в долі бідарів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)