бідар
БІДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що бідня́к.
Колись бідарі ішли в грабарі, а тепер живуть у добрі (Укр.. присл.., 1955, 376);
З сивої давнини чувся стогін поневоленого бідаря, який продавав свої працьовиті руки багатим, а собі ледве заробляв на шматок чорного хліба (Кучер, Дорога.., 1958, 3).
Словник української мови (СУМ-11)