бідацтво
БІДА́ЦТВО, а, с., розм.
1. Стан убогого; убогість, бідність.
Довше моє бідацтво, ніж його багатство (прислів'я);
Тоді майже байдуже поставилася [Одарка] до того Микити, адже їй те бідацтво було незрозуміле (Іван Ле).
2. збірн. Бідняки; біднота.
Справді, статки чеських скоробагатьків найчастіше злочинного походження, але й бідацтво теж не самі з себе янголи (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)