бідацький
БІДА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до біда́к 1; бідняцький.
Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (О. Гончар);
Один із найосвіченіших мужів XVII століття Дем'ян Наливайко вийшов із простої бідацької родини (із журн.);
// Належний бідакові.
Бідацька свитина.
Словник української мови (СУМ-20)