бідацький
БІДА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до біда́к 1; бідняцький.
Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (Гончар, Таврія.., 1957, 351);
Ради.. боротимуться за бідацьку правду і долю — проти панів, поміщиків та інших експлуататорів (Смолич, Мир.., 1958, 174);
// Належний бідакові.
Бідацька свитина.
Словник української мови (СУМ-11)