бідачисько

БІДАЧИ́СЬКО, а, ч. і с., розм. Бідна, нещасна людина; бідолаха.

І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами "числив зорі і вчився читати.." (Фр., XVI, 1955, 110).

Значення в інших словниках

1. бідачисько — бідачи́сько іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бідачисько — БІДАЧИ́СЬКО, а, ч., розм. Те саме, що бідола́ха. І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами числив зорі і вчився читати (І.  Словник української мови у 20 томах
3. бідачисько — бідачи́сько → бідака (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. бідачисько — див. бідний  Словник синонімів Вусика