1. Словник української мови в 11 томах

бідачисько

БІДАЧИ́СЬКО, а, ч. і с., розм. Бідна, нещасна людина; бідолаха.

І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами "числив зорі і вчився читати.." (Фр., XVI, 1955, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідачисько — бідачи́сько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. бідачисько — БІДАЧИ́СЬКО, а, ч., розм. Те саме, що бідола́ха. І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами числив зорі і вчився читати (І. Словник української мови у 20 томах
  3. бідачисько — бідачи́сько → бідака (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. бідачисько — див. бідний Словник синонімів Вусика