бідачисько
БІДАЧИ́СЬКО, а, ч., розм.
Те саме, що бідола́ха.
І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами числив зорі і вчився читати (І. Франко);
Мали свої заручини оповістити, а там і побратись, та, на нещастя, набрався десь у шпиталі тифу й помер, бідачисько (О. Кобилянська);
Прийде війна, потягнуть бідачиська, і хто знає, чи вернеться (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідачисько — бідачи́сько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- бідачисько — бідачи́сько → бідака (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бідачисько — див. бідний Словник синонімів Вусика
- бідачисько — БІДАЧИ́СЬКО, а, ч. і с., розм. Бідна, нещасна людина; бідолаха. І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами "числив зорі і вчився читати.." (Фр., XVI, 1955, 110). Словник української мови в 11 томах