бідачисько
бідачи́сько
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідачисько — БІДАЧИ́СЬКО, а, ч., розм. Те саме, що бідола́ха. І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами числив зорі і вчився читати (І. Словник української мови у 20 томах
- бідачисько — бідачи́сько → бідака (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бідачисько — див. бідний Словник синонімів Вусика
- бідачисько — БІДАЧИ́СЬКО, а, ч. і с., розм. Бідна, нещасна людина; бідолаха. І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами "числив зорі і вчився читати.." (Фр., XVI, 1955, 110). Словник української мови в 11 томах