1. Словник української мови у 20 томах

бідацький

БІДА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.

Прикм. до біда́к 1; бідняцький.

Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (О. Гончар);

Один із найосвіченіших мужів XVII століття Дем'ян Наливайко вийшов із простої бідацької родини (із журн.);

// Належний бідакові.

Бідацька свитина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідацький — біда́цький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. бідацький — -а, -е. Прикм. до бідацтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідацький — БІДА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до біда́к 1; бідняцький. Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (Гончар, Таврія.., 1957, 351); Ради.. Словник української мови в 11 томах
  4. бідацький — Бідацький, -а, -е = бідашний. Желех. Словник української мови Грінченка