бідачисько

БІДАЧИ́СЬКО, а, ч., розм.

Те саме, що бідола́ха.

І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами числив зорі і вчився читати (І. Франко);

Мали свої заручини оповістити, а там і побратись, та, на нещастя, набрався десь у шпиталі тифу й помер, бідачисько (О. Кобилянська);

Прийде війна, потягнуть бідачиська, і хто знає, чи вернеться (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. бідачисько — бідачи́сько іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бідачисько — бідачи́сько → бідака (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. бідачисько — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. бідачисько — БІДАЧИ́СЬКО, а, ч. і с., розм. Бідна, нещасна людина; бідолаха. І даремно він [поет], бідачисько, безсонними ночами "числив зорі і вчився читати.." (Фр., XVI, 1955, 110).  Словник української мови в 11 томах