бідон
БІДО́Н, а, ч.
Бляшана, емальована чи пластикова посудина циліндричної форми зі звуженим отвором, який щільно закривається.
Від залізних бочок, з котрих цівкою ллється паруюча рідина, раз у раз бігають з повними бідонами носії (М. Коцюбинський);
З'являються на березі доярки з порожніми бідонами. Увечері в цих бідонах одвезли молоко (О. Копиленко);
Нарешті воза заставляли бідонами, Іван лягав у передку і закривав очі картузом (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)