бідон
БІДО́Н, а, ч. Бляшана посудина циліндричної форми із звуженим отвором, який щільно закривається.
Від залізних бочок, з котрих цівкою ллється паруюча рідина, раз у раз бігають з повними бідонами носії (Коцюб., І, 1955, 227);
З’являються на березі доярки з порожніми бідонами. Увечері в цих бідонах одвезли молоко (Коп., Сон. ранок, 1951, 9).
Словник української мови (СУМ-11)