бідолашний

БІДОЛА́ШНИЙ, а, е, розм. Бідний, нещасний, безталанний.

Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Мирний, II, 1954, 160);

Пропали ми, бідолашні, загинули… (Коцюб., І, 1955, 122);

// у знач. ім. бідола́шний, ного, ч.; бідола́шна, ної, ж. Нещасна, безталанна людина.

Ми чекаємо — ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде (Вовчок, І, 1955, 271);

Знову повернулась окаянна хвороба, знову він [нечистий] охопив бідолашну… (Донч., III, 1956, 140).

Значення в інших словниках

1. бідолашний — бідола́шний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. бідолашний — [б'ідолашнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. бідолашний — -а, -е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. || у знач. ім. бідолашний, -ного, ч.; бідолашна, -ної, ж. Нещасна, безталанна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бідолашний — БІДОЛА́ШНИЙ, а, е. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Панас Мирний); Пропали ми, бідолашні, загинули... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. бідолашний — див. бідний; бідолаха  Словник синонімів Вусика
6. бідолашний — НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст.  Словник синонімів української мови
7. бідолашний — Бідола́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бідолашний — Бідолашний, -а, -е Горемычный, бѣдный, несчастный.  Словник української мови Грінченка