Значення в інших словниках
-
бідолашний —
[б'ідолашнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
бідолашний —
-а, -е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. || у знач. ім. бідолашний, -ного, ч.; бідолашна, -ної, ж. Нещасна, безталанна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бідолашний —
БІДОЛА́ШНИЙ, а, е. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Панас Мирний); Пропали ми, бідолашні, загинули... (М.
Словник української мови у 20 томах
-
бідолашний —
див. бідний; бідолаха
Словник синонімів Вусика
-
бідолашний —
НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
бідолашний —
Бідола́шний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
бідолашний —
БІДОЛА́ШНИЙ, а, е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Мирний, II, 1954, 160); Пропали ми, бідолашні, загинули… (Коцюб., І, 1955, 122); // у знач. ім. бідола́шний, ного...
Словник української мови в 11 томах
-
бідолашний —
Бідолашний, -а, -е Горемычный, бѣдный, несчастный.
Словник української мови Грінченка