бізань

БІЗА́НЬ, і, ж., мор.

1. Косе вітрило на задній щоглі багатощоглових вітрильних суден, у яких грот-щогла довша, ніж задня.

Але я напинаю бізань, І несуся натхненним пегасом На далеку й близьку Березань (з Інтернету).

2. Те саме, що біза́нь-що́гла.

Усе в них викликало його досаду. То з одним свариться, то законфліктує з другим: не вмiють бiгати, вайлуватi, неповороткi, хiба такого він узяв би на судно? Чи такий здатен пiд шквалистим вітром білкою вгору на фок чи бiзань, як його курсанти? (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. бізань — біза́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бізань — -і, ж. Косий парус на задній щоглі вітрильних суден.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бізань — біза́нь (голл. bezaan) остання ззаду щогла на кораблі; на вітрильнику – нижнє косе вітрило на бізань-щоглі.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. бізань — 1. вітрило, підняте на б.-щоглі; 2. на поч. складених слів означає зв'язок із такелажем, вітрильним оснащенням б.-щогли.  Універсальний словник-енциклопедія
5. бізань — БІЗА́НЬ, і, ж. Косий парус на задній щоглі вітрильних суден. ∆ Біза́нь-що́гла — задня щогла. Колодкін глянув на бізань-щоглу і, підвівши голову, ніжно посміхається: — Ось бізань, дивіться! Бачили бізань? (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах