білетик
БІЛЕ́ТИК, а, ч., заст.
Зменш. до біле́т 1.
Товаришу секретар, прошу наготовити білетики на жеребки. – Білетики готові, товаришу голово (В. Винниченко);
[Носильник (швидко входить з квитком у руці):] Прошу білетик, 11 карбованців 75 копійок (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)