білетик

БІЛЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до біле́т 1.

[Носильник (швидко входить з квитком у руці):] Прошу білетик, 11 карбованців 75 копійок (Коч., І, 1956, 591).

Значення в інших словниках

1. білетик — біле́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. білетик — -а, ч. Зменш.-пестл. до білет 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білетик — БІЛЕ́ТИК, а, ч., заст. Зменш. до біле́т 1. Товаришу секретар, прошу наготовити білетики на жеребки. – Білетики готові, товаришу голово (В. Винниченко); [Носильник (швидко входить з квитком у руці):] Прошу білетик, 11 карбованців 75 копійок (І. Кочерга).  Словник української мови у 20 томах
4. білетик — див. квиток  Словник синонімів Вусика