Значення в інших словниках
-
білетик —
біле́тик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
білетик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до білет 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
білетик —
БІЛЕ́ТИК, а, ч., заст. Зменш. до біле́т 1. Товаришу секретар, прошу наготовити білетики на жеребки. – Білетики готові, товаришу голово (В. Винниченко); [Носильник (швидко входить з квитком у руці):] Прошу білетик, 11 карбованців 75 копійок (І. Кочерга).
Словник української мови у 20 томах
-
білетик —
БІЛЕ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до біле́т 1. [Носильник (швидко входить з квитком у руці):] Прошу білетик, 11 карбованців 75 копійок (Коч., І, 1956, 591).
Словник української мови в 11 томах