білокрів'я

БІЛОКРІ́В'Я, я, с.

Захворювання кровотвірної системи, що виявляється у значному збільшенні кількості білих кров'яних тілець у крові; лейкемія.

– Є така невесела штука, називається білокрів'я... Ти бачив, як догорає свічка? Потроху, поволі полум'я злизує віск, аж до остатку. Так і хвороба – спалює кров, краплю за краплею, до останньої кровинки (В. Близнець);

Вогко-зелені стебла виблискують на сонці, здаючись мені якимись прозорими, ніби людина, хвора на білокрів'я (із журн.).

Значення в інших словниках

1. білокрів'я — білокрі́в'я іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. білокрів'я — -я, с. Захворювання кровотворної системи, що виявляється у значному збільшенні кількості білих кров'яних тілець у крові; лейкемія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білокрів'я — Хвороба кровотворної системи, яка полягає у надмірному утворюванні та неправильному дозріванні лейкоцитів.  Універсальний словник-енциклопедія
4. білокрів'я — ЛЕЙКО́З мед. (захворювання кровотворної системи), ЛЕЙКЕМІ́Я, БІЛОКРІ́В'Я. Лейкемія (або лейкоз, білокрів'я) — небезпечна хвороба крові, за якої кількість білокрівців зростає понад усяку міру, і вони руйнують лімфатичну систему організму (з журналу).  Словник синонімів української мови