більш-менш
БІЛЬШ-МЕ́НШ, присл.
Певною мірою; в основному.
Хотілось прийняти гостя як слід, хотілось навіть купити вина, горілки та консервів тощо, але, на жаль, не було більш-менш пристойного посуду і, головне, не було грошей (М. Хвильовий);
Не сказати б, що вона визначалась особливою вродою, – просто гарна дівка, з більш-менш правильними рисами обличчя (Б. Антоненко-Давидович);
Більш-менш закінчений проміжок педагогічного процесу – це урок (з навч. літ.);
Нині навіть очко проти Хорватії – більш-менш прийнятний результат для нашої збірної (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)