білявочка
БІЛЯ́ВОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до біля́вка.
Білявочка мовчала, щоб не сполохати його говіркого настрою (О. Ільченко);
Він [синок] смикатиме тебе за чуб, як смикає ота кучерява білявочка свого татуся (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)