білігност
БІЛІГНО́СТ, у, ч., спец.
Контрастна речовина, яку застосовують при рентгеноскопії жовчного міхура та жовчних шляхів.
Перед застосуванням білігносту обов'язково здійснюється перевірка на відсутність специфічних реакцій організму (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)