біолокація
БІОЛОКА́ЦІЯ, ї, ж., біол.
1. Здатність тварин визначати місцеперебування якогось об'єкта чи своє місцеперебування у просторі.
Завдяки унікальній здатності до біолокації кішка, як далеко б ви її не заносили, точно знайде шлях додому (із журн.).
2. Здатність окремих людей відшукувати воду, корисні копалини, підземні порожнечі і т. ін. за допомогою рук або нескладних приладів (наприклад, лози чи металевої рамки).
Одне з існуючих явищ, яке легко довести, та все-таки не можна досі пояснити, – так звана біолокація (її ще іменують лозоходінням) (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)