бісів
БІ́СІВ, сова, сове і БІ́СОВИЙ, а, е.
1. Належний, власт. бісові.
– І то дивися: за жменю колосків, наших же колосків – могила. Де це видано? – Уже не наше. – А так; уже – бісове! (В. Барка);
– Половці були нехрещені, а тому автор їх називає “поганими”, “дітьми бісовими”, але не більше (Ю. Винничук);
Стовпом-вихором відьми на роздоріжжі крутяться чи, може, бісового танцю танцюють (Н. Королева).
2. лайл. Капосний, лихий, поганий.
Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (І. Нечуй-Левицький);
– Стій, я тебе, бісова звірюко, скупаю! – свариться Яким і почина одв'язувати повід (Панас Мирний);
– А, бісові шкуродери, попалися!.. (Б. Грінченко);
Оця бісова худоба, здавалось, позлазилася з усього села на наше убозтво (М. Стельмах);
Бачу, що ти бісовий підлабузник і будеш робити все, що тобі скаже великий дядько в шоломі, а отже, просто типовий боягуз (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)