бісів

БІ́СІВ, сова, сове.

1. Належний бісові.

2. лайл. Капосний, лихий, поганий.

Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (Н.-Лев., II, 1956, 13);

— Стій, я тебе, бісова звірюко, скупаю! — свариться Яким і почина одв’язувати повід (Мирний, IV, 1955, 319);

— А, бісові шкуродери, попалися!.. (Гр., II, 1963, 296).

◊ Бі́сового ба́тька — вживається при дієсловах у знач. заперечення не.

— Еге! Бісового батька мене обдуриш (Хотк., І, 1966, 82);

Бі́сова личи́на (па́ра) — уживається як лайка.

Він не каже бісовій личині, що вона нехлюя, не хазяйка, що вона не годна страви зварити..! (Коцюб., І, 1955, 29);

Бі́сів син — уживається як лайка.

— Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (Стельмах, II, 1962, 20);

До бі́сового ба́тька (рідко К бі́совому ба́тькові); До бі́сової ма́тері (рідко К бі́совій ма́тері), лайл. — уживається у сполуч. з дієсловами посилати, іти, кидати та ін. у знач. геть, світ за очі і т. ін.

— Тебе просиш, а ти до бісового батька посилаєш (Мирний, III, 1954, 229);

На [яко́го] бі́сового ба́тька — нащо, навіщо.

На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! (Шевч., II, 1953, 241);

— На бісового батька ти оце заквітчала колючками драбину, неначе молоду до вінця! — гукнув він до жінки (Н.-Лев., II, 1956, 178);

Яко́го бі́сового ба́тька — вживається при дієсловах у знач. чому, чого, для вираження незадоволення, недоброзичливості.

— Якого це бісового батька ви стоїте, згорнувши руки, діла не робите..! — крикнув Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 266);

— Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на собі волосся? (Мирний, II, 1954, 179).

Значення в інших словниках

1. бісів — бі́сів прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бісів — -ова, -ове. 1》 Належний бісові. 2》 лайл. Капосний, лихий, поганий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бісів — БІ́СІВ, сова, сове і БІ́СОВИЙ, а, е. 1. Належний, власт. бісові. – І то дивися: за жменю колосків, наших же колосків – могила. Де це видано? – Уже не наше. – А так; уже – бісове! (В.  Словник української мови у 20 томах
4. бісів — ПОГА́НИЙ (який не має позитивних якостей, властивостей, не заслуговує на позитивну оцінку, не відповідає поставленим вимогам), НЕДО́БРИЙ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕЛА́ДНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ПОГАНЕ́НЬКИЙ розм., КЕ́ПСЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. бісів — Бі́сів, -сова, -сове; бі́сові, -вих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бісів — Бісів, -сова, -ве 1) Бѣсовскій, бѣсовъ, діавольскій. Чаще всего употребл. какъ бранный эпитетъ: бісів син, бісів батько, бісові діти, бісова худоба, бісова тіснота и пр. Не йди туди, бісів сину, де голота п'є. Чуб. V. 1016. 2) бісове ребро. раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. І. 140.  Словник української мови Грінченка