б'єф
Б'ЄФ, у, ч., гідр.
Ділянка річки, каналу, водоймища, розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.).
Світлі іскряні потоки звільненої води шугнули на нижній б'єф (В. Собко);
У верхньому б'єфі водопідіймальної греблі бере свій початок річище каналу (з наук.-попул. літ.);
Вода витікала з камери шлюзу в нижній б'єф (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)