вабливий
ВАБЛИ́ВИЙ, а, е.
Який вабить, принаджує; привабливий.
[Настя:] Ніколи не бачила я таких чарівних очей, такого вабливого погляду! (М. Кропивницький);
У кого є голос могутній, дзвінкий, Нехай на весь світ про Вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає [народ] (Дніпрова Чайка);
Чи згодна ти забуть про те життя вабливе, Заритись на селі і з того буть щаслива? (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)