вабливий
ВАБЛИ́ВИЙ, а, е.
Який вабить, принаджує; привабливий.
[Настя:] Ніколи не бачила я таких чарівних очей, такого вабливого погляду! (М. Кропивницький);
У кого є голос могутній, дзвінкий, Нехай на весь світ про Вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає [народ] (Дніпрова Чайка);
Чи згодна ти забуть про те життя вабливе, Заритись на селі і з того буть щаслива? (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вабливий — вабли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- вабливий — Привабливий, принадливий, манливий, звабливий, знадливий, знадний, р. повабний, д. ваблячий, сил. спокусливий; вабний. Словник синонімів Караванського
- вабливий — -а, -е. Який вабить, принаджує; привабливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вабливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
- вабливий — ВАБЛИ́ВИЙ, а, е. Який вабить, принаджує; привабливий. [Настя:] Ніколи не бачила я таких чарівних очей, такого вабливого погляду! (Кроп., V, 1959, 180); У кого є голос могутній, дзвінкий. Словник української мови в 11 томах
- вабливий — Вабливий, -а, -е = вабний 2 Желех. Словник української мови Грінченка