вабливо

ВАБЛИ́ВО.

Присл. до вабли́вий.

Їй хотілося вирватися з полону цих могутніх .. звуків, космічних хвиль музики, та вони оволодівали нею все дужче й дужче, наче примушували, щось наказували, кудись вабливо тягли (О. Іваненко);

Той світ був чужий для нього, дрібний і загадковий, але не вабливо, а відворотно (Ю. Мушкетик).