вабливий
ВАБЛИ́ВИЙ, а, е. Який вабить, принаджує; привабливий.
[Настя:] Ніколи не бачила я таких чарівних очей, такого вабливого погляду! (Кроп., V, 1959, 180);
У кого є голос могутній, дзвінкий. Нехай на весь світ про Вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає [народ] (Дн. Чайка, Тв., 1960, 329);
Чи згодна ти забуть про те життя вабливе. Заритись на селі і з того буть щаслива? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 355).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вабливий — вабли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- вабливий — Привабливий, принадливий, манливий, звабливий, знадливий, знадний, р. повабний, д. ваблячий, сил. спокусливий; вабний. Словник синонімів Караванського
- вабливий — -а, -е. Який вабить, принаджує; привабливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вабливий — ВАБЛИ́ВИЙ, а, е. Який вабить, принаджує; привабливий. [Настя:] Ніколи не бачила я таких чарівних очей, такого вабливого погляду! (М. Словник української мови у 20 томах
- вабливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
- вабливий — Вабливий, -а, -е = вабний 2 Желех. Словник української мови Грінченка