ваблення
ВА́БЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ва́бити.
2. Принадність, здатність приваблювати.
Властивість артистичного таланту така, що він надає своїм утворам на сцені елементів благородства, естетизму, чарівливості, ваблення, внутрішньої і зовнішньої краси (Про мист. театру, 1954, 206).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ваблення — ва́блення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ваблення — -я, с. Дія за знач. вабити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ваблення — ВА́БЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ва́бити. Платон розглядає любов у розвитку, як сходження від нижчого до вищого, від фізичного ваблення до одухотворення (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах