ваблення

Значення в інших словниках

1. ваблення — ва́блення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. ваблення — ВА́БЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ва́бити. Платон розглядає любов у розвитку, як сходження від нижчого до вищого, від фізичного ваблення до одухотворення (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
3. ваблення — ВА́БЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ва́бити. 2. Принадність, здатність приваблювати. Властивість артистичного таланту така, що він надає своїм утворам на сцені елементів благородства, естетизму, чарівливості, ваблення, внутрішньої і зовнішньої краси (Про мист. театру, 1954, 206). Словник української мови в 11 томах