вагадло
ВАГА́ДЛО, а, с., заст.
Маятник.
Тодішні дзиґарі не дзвонили й не мали вагадла (М. Коцюбинський);
Довгий годинник червоного дерева з величезним вагадлом м'яко цокав до пари застиглому світлу над столом (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)