вагани
ВАГАНИ́, і́в, мн.
1. заст. Довгаста дерев'яна миска для їжі.
Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки (І. Котляревський);
– Он краще бiжи до воза, найди вагани й ложки в пiлочцi, та й подумаємо, що робити з кулешем (М. Стельмах);
Високий таранькуватий кухар їв з одних ваганів із отаманом (Ю. Мушкетик).
2. діал. Ночви.
Ява сидів на призьбі, по-старечому згорбившись над дерев'яними ночвами-ваганами, і різав картоплю й буряки для льохи (В. Нестайко);
Нагріла баба Тетяна води, поставила на ослінчик вагани і помаленьку заходилася прати (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)